Смерть не змогла Його втримати
Ісус не залишився в гробі. Якби Він помер і залишився мертвим, християнська звістка була б порожньою:
«Якщо Христос не воскрес, то марна ваша віра». — 1 Коринтян 15:17
Але Святе Письмо каже:
«Бог воскресив Його». — Дії 2:24
Смерть не змогла Його втримати. Воскресіння показало, що Ісус не був переможений. Смерть була переможена, і Він живий і царює як Господь.
«Виданий був за наші провини і воскрес для нашого виправдання». — Римлян 4:25
Його смерть узяла на себе наші гріхи, а Його воскресіння показало, що Його спасенне діло було переможним. Тому що Ісус воскрес, смерть більше не має останнього слова. Через Його воскресіння Бог дав нам:
«Живу надію через воскресіння Ісуса Христа з мертвих». — 1 Петра 1:3
Воскресіння — це не лише те, на що ми оглядаємось у минулому. Воно змінює життя кожного, хто належить Христу.
Поєднані з Його смертю і воскресінням
Ті, хто довіряють Ісусу, не лише прощені — вони поєднані з Ним. Віра в Ісуса — це не просто визнання того, що колись давно щось відбулося. Віра означає довіряти Христу і належати Йому. Тому Святе Письмо говорить про те, що віруючі беруть участь у Його смерті й воскресінні:
«Наша стара людина була розп’ята з Ним». — Римлян 6:6
«Якщо ми померли з Христом, то віримо, що будемо й жити з Ним». — Римлян 6:8
Коли ми належимо Христу, Його смерть стає нашою смертю для гріха, а Його воскресіння — нашим новим життям перед Богом:
«Вважайте себе мертвими для гріха, але живими для Бога в Христі Ісусі». — Римлян 6:11
Ісус помер не лише для того, щоб пробачити наше минуле. Він воскрес, щоб дати нам нове життя — життя, яке любить Бога, відвертається від гріха і слідує за Ісусом. Павло підсумував Добру Звістку так:
«Христос помер за наші гріхи… воскрес третього дня». — 1 Коринтян 15:3–4
У Розділі 2 ви можете детальніше дослідити, як Ісус спасає тих, хто з вірою звертається до Нього, як Його воскресіння перемогло смерть, і як ті, хто належить Йому, помирають і воскресають з Ним для нового життя.
Продовжити читання: Розділ 2 — Чому Ісус помер і воскрес заради нас? →